Ще рік тому наші діти мріяли стати блогер(к)ами, стюардесами, ветеринарами, полетіти в космос, врятувати планету чи відправитися в подорож з батьками. Вони мали безтурботне життя, сповнене бажань про ігрові приставки, смартфони і різноманітні сучасні штучки. Сьогодні їхні мрії інші…
Під обстрілами у підвалах вони мріють, щоб снаряд не розірвався поблизу їхнього будинку. На чужині щоночі загадують бажання якнайшвидше обійняти тата. У відносно безпечних Карпатах прагнуть чимскоріш повернутися додому, у своє ліжечко, якого вже може й не бути…
Складно за нинішніх обставин говорити про захист наших дітей, бо війна принесла в Україну трагедію і змусила наших дітей раптово подорослішати. Тепер вони продають виготовлені власноруч браслети, щоб зібрати кошти на ЗСУ, продають волосся, щоб допомогти купити дрон, плетуть сітки та малюють малюнки, щоб допомогти нашим захисникам перемогти.
Війна забрала в наших дітей дитинство, але точно не нашу любов, турботу і піклування. Неможливо порахувати, скільки продуктових наборів, одягу чи іграшок передав Фонд громади «Подільська громада» нашим наймолодшим громадян(к)ам. І складно сказати, скільки ще буде такої допомоги.
Але очевидним залишається одне: кожен пакунок чи ящик несе частину нашої неосяжної любові❤️, яка, маємо надію, зігріватиме наших дітей у цей лютневий 98-ий день великої війни.
