Rural is the new urban. Молодіжний обмін у Вірменії

 

25 жовтня – 3 листопада в м. Діліжан, Вірменія відбувся міжнародний молодіжний обмін в рамках програми Еразмус+, учасницями та учасниками якого стали троє хлопців та дві дівчини з Вінниці.

Завданнями проекту “Rural is the new Urban” були:

Підвищення рівня обізнаності учасників та учасниць щодо можливостей працевлаштування в сільській місцевості
Розширити знання учасників та учасниць про соціальне підприємництво
Розвинути підприємницькі навички молоді
Надати учасникам та учасницям інструменти розробки та подальшого впровадження їх підприємницьких ідей
Сформувати мережу організацій-однодумців і розвивати подібні проекти в майбутньому.

Про наповнення проекту та його результати найкраще розкажуть самі учасники та учасниці:

Юзькова Марія                       

Тут могла бути історія про те, яка чарівна природа у Вірменії, смачна їжа, добрі люди і дешеве таксі, але ні. Давайте по ділу: не міжкультурними вечорами і екскурсіями єдиними. Ми їздили на серйозний проект, і більшу частину часу проводили на сесіях, виконували завдання, обмінювалися досвідом і вибудовували зв’язки між організаціями які колись, дуже хочу в це вірити, будуть втілювати класні соціальні проекти разом. Взагалі, кожен молодіжний обмін починається зі знайомства і максимального виходу із зони комфорту, читай:зі своєї національної групи у якій тебе усі розуміють. Перші три дні ми знаходили спільну мову та інтереси, вчили імена і плавно переходили до тематики проекту. Далі робота більш серйозна. Презентації, мозкові штурми, навчальні візити, прибирання і щоденні рефлексії спочатку в національних командах, а потім на зустрічі представників кожної країни. Атмосфера максимально дружня, сприятлива. Неформальна освіта в найкращому її прояві. Організатори доклали максимум зусиль аби ми перейнялися темою соціального підприємництва та розвитку сільської місцевості. Показали успішні проекти, які давно працюють в Діліжані і для мене особисто, то було приємним відкриттям. Набагато легше генерувати щось своє і озвучувати ідеї, маючи реальні приклади і бачивши це на власні очі. Виявляється, воно працює, має продовження і як висновок - результат, який не соромно показати світу. Знайти спільну мову з учасниками країн Грузії, Вірменії, Польщі, Словакії та Хорватії просто. Проблеми у нас однакові, теми для проектів і болючі питання ідентичні. Навіть незважаючи на різноманіття професій: політик, архітектор, програміст, митець, фізик, дизайнер, розробник комп’ютерних ігор, геоінженер, психолог, економіст, еколог, викладач - ідеї згенерованих проектів усі без винятку були важливими, зрозумілими і, зрештою, доволі досяжними. Маю дуже велику надію, що ці проекти оживуть, і з гори папірців з малюночками, записами та безкінечними ідеями народиться щось конкретне, реальне і важливе. Дякую Подільська громада за таку прекрасну можливість. Команді САКАРАМІТЮ за гумор і обійми!

 

Танасієнко Олександр               

Проект мав на меті розробку ідей покращення сільської місцевості та розвиток підприємницьких компетенцій в молоді. Впродовж проекту ми розглянули актуальні соціальні проблеми сільської місцевості кожної з країн, представники яких були на обміні. А це з Вірменії, Хорватії, Польщі, Словаччини, Грузії та України. Крім того ділились досвідом вирішення проблем. Дізнались більше про соціальне підприємництво, різноманітні аспекти проект менеджменту, розробку ідей, культуру та традиції кожної з країн. Впродовж всього проекту розробляли власні ідеї в сільській місцевості та ідеї активностей в рамках Erasmus+. Крім того, мали можливість випробувати наші фасилітаторські навички, бо багато блоків проекту проводили учасники молодіжного обміну. Мали квест в Діліджані, візити до озера Севан та до сучасного навчального центру «TUMO», який вже став прикладом для таких розвинених країн, як Франція, Німеччина та інших. Кожен день ми знайомились з вірменською національною кухнею, багатою на м’ясо, зелень та спеції. Організатори зробили все можливе, щоб проект був наповнений емоціями, враженнями, ростом та комфортом для кожного з учасників.
Завдяки проекту я поглибив свої знання в різноманітних питаннях, розвинув свої компетенції та навички, покращив англійську мову, розширив свої погляди завдяки спілкуванню з представниками різних країн, знайомству з їх традиціями та культурою.
Я вважаю, що з таких проектів не повертаються колишніми людьми.

                    Єнгоян Гоар          

Вже на першій зустрічі з українською командою я зрозуміла: це буде вдалий обмін. Зараз, згадуючи свої емоції, радію, що мої очікування справдились. Але не буду забігати вперед. Почнемо з того, що ця поїздка була для мене особливою як мінімум з 2 причин: 1- мій перший міжнародний обмін в житті, 2- по щасливому збігу обставин, обмін відбувався у Вірменії. Тому і відповідальність була подвійною. Але зовсім скоро всі страхи розвіялись. На той час, коли наша команда прилетіла в Єреван, вже здавалось, що ми знайомі півжиття. Хоч погода й була "не дуже", вірменська кухня в найближчому фастфуді значно покращила наш настрій. (З моєї розповіді може скластись враження, що це була не навчальна поїздка, а гастрономічний туризм. Запевняю вас, що це не правда та попередньо вибачаюсь). Атмосфера в Діліджані була гостинною та теплою вже з самого початку обміну. А коли я зустріла свою сусідку по кімнаті з Хорватії, одразу зрозуміла, що про мовний бар'єр на наступні 7 днів треба забути. Основна тема тренінгів була присвячена розвитку соціального підприємництва в сільській місцевості. Тема доволі широка. Але дякуючи організаторам, в нас було достатньо часу для того, щоб познайомитись, дізнатись більше один про одного. Тому, коли ми перейшли до навчальної частини обміну, то були натхнені та повні сил. Працювати з міжнародних групах було легко. Ідеї з'являлись несподівані та сміливі. Сподіваюсь, загальними зусиллями, вони будуть реалізовані. Інша, не менш важлива частина обміну - нові знайомства і гарно проведений час. Учасники були різного віку, мали неоднаковий досвід (від школярів до депутатів). Але основним завданням було забути про всі статуси та бути готовими до нових поглядів, ситуацій, людей. В цілому, вийти з зони комфорту. Я думаю, нам це вдалось. Підсумовуючи, хочу подякувати за таку можливість випробувати свої сили, спілкуватись на важливі теми з цікавими людьми, грати в настільні ігри по вечорах, дивитись на гори кожень день, розповідати всім про особливості вірменської кухні та культури, показувати друзям країну мого дитинства, сміятись так, що просинались сусіди і відчувати себе "в своїй тарілці".